ЗАКІ́ВЕЦЬ, ВЦЯ,
Закі́вець, вця, м. Металлическая скрѣпа, оковка на деревянныхъ предметахъ. Те ярмо було з заківцями залізними. Новомоск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 48.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗА́КІВКА, КИ, →← ЗАК